Зараз не Різдво, і не новорічні свята, але відвідати постановку варто. Балет промовляє яскравою гоголівською мовою, як у сольних, так і в масових сценах.
Про те, чого слід подивитися виставу, розповіли у Національній опері України імені Т. Г. Шевченка.
Це музика видатного українського композитора, живого класика і переконаного модерніста Євгена Федоровича Станковича, яка під впевненою рукою диригента Віктора Олійника вражає яскравою образністю, театральністю, драматургічністю кожної теми: поряд з розкішними ліричними симфонічними сценами – дотепні, а подекуди й саркастичні обробки добре знайомих мелодій, від різдвяних колядок до різноманітних популярних на слух танго і навіть цитувань класики.
Це багатопланова хореографія Віктора Литвинова, у якій гармонійно поєднується неокласика і модерн, лірика і фольклор, гумор і гротеск. Попри те, що вистава була створена майже 30 років тому (під назвою «Ніч перед Різдвом»), її хореографія і чудове художнє оформлення Марії Левитської не втратили актуальності, свіжості. За довгу історію вистава кілька разів поновлювалася і навіть змінила назву, аби уникнути певної прив’язки до різдвяних свят.
Така вже доля випала цій постановці, що її пластичне рішення при кожному відродженні оновлюється і багатішає. Бо це ж не строга класична вистава, у якій споконвіку визначені амплуа, до яких готують артистів зі шкільного станка, а саме той випадок, коли кожна партія напряму залежить від характеру самого виконавця.
Вистава жива, позачасова з точки зору сюжету і актуальна як ніколи з огляду на її національний колорит. Балет промовляє яскравою гоголівською мовою, як у сольних, так і в масових сценах: чи то колоритні картини народних гулянь, чи класично графічний танець зірочок-сніжинок, чи з добрим гумором обмальована завзята кавалькада запорожців або ж бравурно-гротескний придворний бал. Креативність постановника просто невичерпна, і в трупі завжди знаходяться охочі спробувати себе у непростому амплуа, враховуючи, що тут немає жодного «серйозного» персонажу, окрім ліричної Оксани, та й вона ж, як годиться при залицяннях, має бути веселою і запальною.
21 червня у виставі танцюватимуть: Тетяна Льозова – ніжна грайлива Оксана, високотехнічний і харизматичний Ярослав Ткачук – Вакула, Райса Бетанкоурт – відьомськи принадлива Солоха, витончено-манірна Олена Карандєєва – Цариця, Ернест Кирсенко – симпатичний, верткий і стрибучий Чорт.