Обороняючи свій рубіж, воїни отримали не одну контузію. Проте під час перестрілок з ворожою піхотою Повар і Текіла завжди виходили переможцями.
Про подвиг чоловіків розповіли побратими з Західного ОТО НГУ.
Спочатку на позиції були три гвардійці – Текіла, Повар і Музикант. Згодом противник з’ясував місцезнаходження гвардійців, і тоді почалось справжнє пекло. Оборонців накривали з мінометів, атакували дронами та вогнем артилерії, штурмували силами піхоти. В одному бою Музиканта поранило, і його евакуювали. Повар з Текілою залишились вдвох. А згодом шляхів для відходу вже не стало.
Понад п’ять місяців під Покровськом двоє відважних воїнів з позивними Текіла та Повар утримували позицію в умовах повного оточення. Гвардійці вели спостереження і допомагали евакуювати інших, відбивали атаки і знищували ворога у стрілецьких дуелях.
Відхід був неможливий, а противник постійно атакував мінометами, артилерією, дронами та піхотою.
“На позиції критично важливі вода, боєприпаси, медицина і напарник поруч. Ми вижили завдяки дисципліні та взаємній підтримці.Коли ставишся до побратима, як до брата, можна витримати дуже багато… Вистояти допомагали думки про рідних. Я знав: колись діти запитають, що я робив, коли почалася війна. Саме це не дозволяло здатися. Ми стояли заради своїх близьких і своєї землі”, — розповів Повар.
Побут був максимально простим: мінімум речей, постійні чергування, жодного демаскування. Поки один на спостереженні, інший відпочиває або готує їжу. Воду брали з найближчого джерела, пересувалися лише в сутінках, щоб не видати позицію ворожим дронам. Нечасто холод і морок окопу вони намагались порушити окопною свічкою. Вона додавала трохи світла і тепла у сувору реальність війни. Почорнілими і втомленими пальцями гвардійці зробили хрест і молились, коли, здавалось, що виходу немає. І це додавало сил.
Лише нещодавно обстановка дозволила провести ротацію. Під ворожим обстрілом до них пробилися побратими, які і замінили незламних оборонців. Втомлені, але нескорені вони вийшли.
Фото: 3045 в/ч Нацгвардії України