Весільний обряд «заплітання долі», який ще називають в Україні «завиванням віночка» Міністерство культури та стратегічних комунікацій внесло до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Цей обряд, також відомий як «завивання віночка», відбувається у передвесільні дні — зазвичай у четвер чи п’ятницю, —кажуть в МКСК. — Він супроводжується обрядовими текстами, піснями та спеціальною атрибутикою
Традиції плетення віночків незадовго до весілля походять зі Стрийського району Львівської області та практикують в інших регіонах України, з деякими місцевими особливостями.
Мета його проведення — передати родинні цінності, побажати молодятам щасливої долі, вшанувати природу та виявити повагу до батьків
Вважається, що віночок і «доля» мають бути зшиті суцільною ниткою без вузликів — тоді життя подружжя буде спокійним і безконфліктним. Вінок та «долю» плетуть тільки тим, хто вступає у шлюб уперше.
Ритуал починається зі збирання барвінку в лісі або у лузі. Цим займаються молоді люди — наречена, наречений, дружки та дружби — співаючи при цьому обрядові пісні.
Під час підготовки до весілля батьки нареченої розплітають косу, розчісують волосся молодої, а потім знову заплітають його, прикрашаючи барвінковим віночком з колача на знак того, що дівчина має стати заміжньою жінкою.
Кульмінаційним моментом є ритуал «посаду», що символізує остаточне поєднання двох родів. Він включає викуп «барвінкової долі», виголошення «прощі» молодими, батьківське благословення та громадське схвалення шлюбу з частуванням гостей (обряд «дарин»)
батьки нареченої передають «барвінкову долю» — велику гірлянду з барвінку та запашних квітів. Її кладуть під іконами або на стіл перед молодятами, а до того часу ховають від лихого ока. У деяких селах вінки для нареченої та нареченого плетуть окремо в їхніх домівках, після чого всі збираються разом, щоб сплести спільну «барвінкову долю», викупити віночок та благословити пару.
