Митець, військовослужбовець загинув у віці 48 років.
Про це повідомили у PEN Ukraine.
Юрій 2015 року добровільно долучився до лав Збройних сил України. Проходив службу в складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Після початку повномасштабного російського вторгнення воював у складі 44-ї окремої артилерійської бригади. Брав участь в обороні Києва, воював на Житомирщині, Донеччині та Запоріжжі.
Поміж боями на фронті почав фотографувати на телефон природу та своїх побратимів. З 2023 фронтові світлини Юрія презентуються в Україні та за кордоном: зокрема, митець мав персональні виставки у Львові, Тернополі, Києві та Вільнюсі (Литва).
Мій телефонний об’єктив завше намагається спіймати якусь дію , синергію, кілоджоулі людської сили, тепло душ, втомленість сердець, біль, побут. А водночас мовби на противагу цьому — спокій, тишу, невимушеність, велич природи, – розповідав Юрій в інтерв’ю.
Світлини Кота Характерника були використані в артбуці Інни Гончар «#4.5.0.», збірці віршів Валерія Пузіка «Три медалі в шухляді», в поетичій збірці «Критик до народу або вірші мого дитинства» вже загиблого воїна Назара Мялікгулиєва. Також фоторобота Юрія є на обкладинці релізу гурту «Забавка і Дмитрик — Руїна» на слова Василя Труш-Коваля.
У 2022 текст Юрія публікувався у благодійному книжковому проєкті Мартина Якуба «Йбн блд рсн», а у 2023 – у Антології військових письменників «Голоси». Є учасником аудіозбірки «Незламні», у якій захисники читають українську поезію: Юрій декламує вірш Юрія Руфа «Чорним по білому».
Нині у «Видавництві 333» триває передпродаж артбуку Юрка Костишина «Абидобраніч. Книга світлин та емоцій». Це збірка текстів та фотографій воєнного часу, створених на лінії фронту — письменницький дебют Юрія.
Якщо чесно, я почуваюся, наче Колумб — сходжу на нову для себе землю. Моя книжка роками визрівала, і тепер мені самому цікаво, що з цього вийде, адже там теж будуть мої фото, а всі тексти написані в часі великої війни. Для мене це ще один такий собі якір, аби зачепитися за життя, сказати, що ти є і ще не все втрачено. Правдиве бажання залишити щось по собі, щоб, гортаючи ці сторінки, хтось також жив, співвідчував життя, і твоє зокрема, – говорив Юрко про книгу.