Кіно, війна і музика.
Програму фестивалю анонсували у Довженко-Центр : Dovzhenko Centre.
Хто повернеться долюбить (1966), реж. Леонід Осика
Поет-солдат блукає тернистими шляхами Другої світової війни: сумістивши поетичне кіно з конвенційно-сакральною темою соцреалізму, Леонід Осика створив один із найбільш гібридних і вільних фільмів українських 1960-х.
Визволення (1942), реж. Олександр Довженко, Юлія Солнцева
Хронікально-документальна стрічка про радянську окупацію західних територій України та Білорусі. Попри очевидну пропагандистську сутність — важливе свідчення тогочасного стилю й політики кіно, а також важливий етап у творчості авторів.
Українська рапсодія (1961), реж. Сергій Параджанов
Третій повнометражний фільм Параджанова. При соцреалістичній естетиці, візуальна складова тут уже сповнена яскравих поетичних образів і метафор, що почасти провістили майбутнє новаторство режисера.
Совість (1968), реж. Володимир Денисенко
Унікальний приклад незалежного кіно в рамках і всупереч радянській системі. Заборонений фільм, знятий автором разом зі студентами — страшніший, радикальніший і чесніший за попередню роботу Денисенка — «На Київському напрямку».
Останній бункер (1991), реж. Вадим Іллєнко
Особливий показ фестивалю — заново відсканований фільм про боротьбу енкаведистів із бійцями УПА. Екранізація повісті Леоніда Бородіна за сценарієм Юрія та Вадима Іллєнків.
Квитки вже на сайті кінотеатру «Жовтень»